Іду на Ви, Трефова Королево!
Без козирів, відкривши серце своє,
ва-банк, на кон поставивши в цій грі
самотню душу і життя нікчемне...
Багато слів? - Дивись по справах!
А хочеш подвигів гучних
собі во славу, - то став складну,
високу й недосяжну ціль!
Однак, коли здобуду перемогу
в нелегкій справі, визнання здобувши, -
чекаю на достойну нагороду...
Не сріблом і не злотом... Лиш кохання
для мене буде цінною оплатой...
Інакше сенс втрачає... саме життя,
самотнє і нікчемне... Без кохання,
такого, щоб ятрило душу...
Й кидало б в жар від нього як від домни,
коли метал гарячий закипає...
Якщо ж загину, не дійшовши цілі...
Чи відступлюсь, злякавшись долі злої...
Забудь, що знала... Не достойний згадки
той лицар, що словами розкидався...