Про табакерку, міліціянтів та роль твіттера у визвольному процесі...
Давненько нічого не писав, і може й ще не скоро б написав, якби не настільки насичений день та прохання прокоментувати події в деталях...Чим зайнятися громадському активісту у вирі колосальних негативних політичних змін у суспільстві? Дудлити пиво під забором? Гратися в комп'ютерні ігри? Зомбуватися вконтактом?Це занадто тупі та нецікаві рішення...
Перебуваючи в оточенні інформації, і аналізуючи стан фактів, починаєш розуміти, що якщо нічого не спробуєш змінити сам, то за тебе це ніхто не зробить... Нова влада намагається повернути старі часи, і навіть не радянські, а феодалізм. Вирішили взяти людей в інформаційне рабство...
З чого почати? - Найефективніше зі скорочення соціальних програм та захоплення освітнього процесу.
Отак і з'явився в міносвіти Табачник. Дехто думає, що він для відволікання уваги. Дехто вважає його загрозою національній безпеці.
На мою думку праві обидві сторони.
Міністр освіти і науки це занадто важлива посада, щоб на неї призначати людину, яка по своїй натурі не здатна її обіймати.
Ну хто цього клоуна взагалі сприймає всерйоз як керівника освітнього процесу? Це ж безпринципна людина, котра спочатку написала купу українофобських статей, а тепер відхрещується, що здатна думати одне, а робити так як правильно. А як правильно? А так як думається... І чому я маю зараз вірити, що завтра цьому клоуну не спаде в голову думка знову від своїх слів відмовитися і взагалі ввести в шкільну програму вивчення доповідей з'їздів КПСС...
А купа інших його геніальних заяв, за котрі він би мав гнити за порушення 143 статті Конституції України. Не міністр, а сепаратист і провокатор конфліктів...
В якій ще країні міністром могли б призначити людину, котра не те що відповідати за освіту молоді, а й навіть за свої слова не здатна відповісти...
Щось я вже дуже розтєкашися мисью по блогу, а до подій так і не дійшов.
Сьогодні(чи то вже вчора, поки допишу) активісти Антитабачної кампанії передали заяву Богатирьовій з приводу загрози національній безпеці... Стало відомо, що Табачник збирає ректорів в Університеті в червоному корпусі. Чому б не сходити подивитися на ректорів, якщо є час...
Пригадалися старі часи, коли спускався від Адміністрації під час помаранчевої революції, і роздавали листівки... Береш пачку і поки спускаєшся до метро, то й роздаси усі. І людям допоміг і самому не важко...
Аж виявляється за роздачу листівок можна в наш час і в відділку міліції побувати. Отака у нас фігова свобода слова... Ага, міліція з народом...
Що приємного - міліціянти трапилися україномовні, які, як не дивно, доволі добре розуміли, що керують ними ті, хто мав би бути ними затриманий... Ось і виходить, що ловить наша міліція тих, кого їй накажуть і без розбору, і без фактів порушення закону. Вибачайте, мовляв, знаємо що нема за шо, але наказ... І представлятися бояться... Ага, карму зіпсую, якщо ім'я знатиму...
Отак відводячи очі й зі зміною конвоїрів чимчикуємо до відділку... На одного аспіранта аж з трьох осіб конвой вийшов. Людям явно роботи бракує... За нещасні роздані 4 листівки (по дорозі потім міліціянти навіть собі на пам'ять частину брали, чи то почитати, чи то дефіцит туалетного паперу) таке турне у відділок. По дорозі до машини наткнулися на Михайла Каменєва, він то й поширив інформацію про моє затримання.
У відділок на авто, у зашорі, пішки б швидше були... Ще б мигалки в бобику увімкнули, то взагалі б супер... Вразив начитаний водій-міліціянт, заповнив мої прогалини знань про армію Власова. Дуже цікаво, тепер хочу ще додатково про РОА почитати... Розповідь періодично перебивали дзвінки від Мороза, Шабуніна, Лебедя...
Інспектору у відділі не солодко - маленький душний кабінет, ще й затриманих водять цілий день... Гумор у нього специфічний... Думаю я б на такій роботі теж дахом поїхав...Під кінець ловиш себе на тому, що жартуєш уже з ним в його ж манері, може це заразно... Грип. Курячий і свинячий вже був. Тепер міліцейський.
Серед таких же затриманих хлопець, що вже неодноразово впійманий за торгівлю без документів на товар та стара жіночка з одещини, що затримана за бомжування... весела компашка...
В енний раз запитали хто я, дату народження, про що в листівках йде мова (читати, я так розумію, їм або ліньки, або не вміють), де взяв і чому роздавав... Знову чекаю під дверима... Кажуть - "напишеш пояснення і підеш"... В парку Шевченка те саме казали і про відділок мова спочатку не йшлася... до телефонного дзвінка. Мабуть для міліції оператори активували підказку другу...
Знову кличуть, записують дані... перелічили, що у мене з собою, занотували на папірець(назви телефонів в кирилічній транскрипції)... на відміну від інших затриманих обшук зробити не наважилися... забрали телефон... комунікатор вирішили телефоном не вважати. ну дійсно, як можна вважати сріблясту цеглинку телефоном, якщо і комп сприймаєш як велику чарівну коробку...
Заставили стати біля лінійки на дверях і сфотографували. От тільки таблички з номером бракує, щоб як у фільмах було... А потім - жах - обмазали по черзі пальці, а згодом і руки, щоб мнятий листок забруднити відбитками пальців. Майор жартує: - "політічєскіє" це добре, коли інтелігентна людина, то зручно відбитки знімати, а то як різноробочих п'яних приводять, то замість відбитків одні рубці видно, і шкіра вапном роз'їдена...
Всю інформацію заносять у базу даних на великій чарівній коробці... База ведеться російською. Де ви, хто вважає, що російську притісняють? спеціально ж для вас вашою мовою ведуть! Ставайте в чергу!
Відправили мити руки. Вода холодна, обмилок настільки дрібний, що щось ним відмити нереально. Частина сажі так і лишилася на руках...
Знову за двері чекати... Знов якийсь міліціонер в коридорі уточнив ім'я і дату народження. Схоже кожен міліціянт у відділку вирішив познайомитися особисто... от тільки представлятися так і не хочуть... сиджу сам у коридорі. згадав про твіттер =) треба ж новини почитати =)
Вирішив, поки зможу, вестиму записки політв'язня =) Твітнув: "сиджу у вiддiлку мiлiцij. роздавав iнформацijнi матерiали антитабачноj кампанij" потім додав "зняли вiдбитки пальцiв, забрали телефон, комунiкатор не додумалися... сиджу чекаю..."
Майже одразу зреагувала Леся Оробець "LesyaOrobets @anatolpikul Друже,де ти? і чим тобі можна помогти? нічого не підписуй! "
на що я встиг відповісти "@LesyaOrobets вiддiлок на Прорiзнiй. все гаразд. представлятися щоправда нiхто не хоче" і мене знову покликали до інспектора. Віддали телефон =) Вхідні позатирали... Батарею розрядили майже до кінця(от тільки навіть на цьому "кінці" можна пів дня ще розмовляти =) Налаштування адресної книги в телефоні збили. Деякі контакти тепер коряво відображаються... Добре хоч в комунікаторі не длубалися... І, мабуть, добре, що я про флешку не згадав, у мене на ній частина напрацювань по кандидатській дисертації... Забрали при свідках 38 листівок Антитабачної кампанії. Цікаво, що б вони робили, якби я їх спустив в туалет, коли ходив мити руки? Може так і треба було зробити...
І ось тут почалося страшне - ціла черга дзвінків і звітів про пропущені =)
Друзі, дякую за підтримку!
Знову покликав інспектор. Нарешті складати протокол. Ну й понаписував. Фрази геть не відображають зміст, купа помилок... Нарешті йому довелося представитися - Олександр Петрович (прізвище не називатиму, все ж більш-менш цікава і неагресивна людина, хоч і жарти специфічні)...
Листок для протоколу знайшли чистий і не мнятий. Врахували зауваження, бо іншим мняті давали. Знайти ще один листок щоб переписати протокол з виправленням помилок відмовилися - не важливо, всеодно ніхто не читатиме, навіщо дорогоцінний папір переводити... витяг ручку і почав правити. Майор попросив не дуже калякати... Бачив би він чернетки моєї дисертації... мабуть і до рук протокол не дав би...
Кількість помилок вражає... виправив найкритичніші... Дописав знизу про відмову представлятися і про адресну книгу з телефона й його вилучення на 20 хвилин (може й більше, за часом важко було слідкувати)...
Перечитую вже вкотрий раз протокол. Інспектор почав нервувати, що занадто довго. Відповідаю, що вони мій час мотали, тепер мені поспішати нікуди, маю час і натхнення. Розповідаю йому як правильно писати...
Ура! Прийшла народний депутат Леся Оробець. Розписуюся, що мене повідомили про 63 статтю. Якби в процесі не нагадав, то мабуть її й не зачитали б. Під протоколом поставив прізвище. Знервований майор забрав і заховав протокол, не давши навіть ініціали написати, не те що підпис. Ну і добре. Також він відмовився дати прочитати Лесі Оробець листівку, каже, що вже вилучено і це власність міліції...
Йдемо з відділку... Майор зітхає з полегшенням...
Завіса.
Пані Лесю, а також всі інші, хто мене морально підтримував, величезне вам СПАСИБІ!
Якщо тиснуть вже й у Києві, то що можна казати про регіони, з яких останні кілька днів надходять тривожні вісточки про тиск на студентів.
Чомусь кожна влада думає, що затримається навічно... і схоже їй вірить лише міліція, тому й виконує дебільні накази, хоча у них же у відділку на дошці в роздруківках написано, що злочинні накази не можна виконувати. Залишається питання лиш у тому, хто і як сприймає межу між законними та злочинними наказами... Суспільство, і його завжди найбільш протестна частина - молодь, вже від лапші на вухах втомилася.
Саме тому почали по різних закутках України симптоматично з'являтися різні креативні акції протесту. Хай на них зараз не звертають увагу, але ж якби наша влада була здатна до навчання, то знали б що таке ланцюгова реакція, і який вибух можна очікувати в результаті.
Цікаво, наша міліція готова стріляти за наказом такої влади у беззбройних студентів? Треба було задати це питання майору... Сподіваюся це питання лишиться риторичним...
{RELATED}
