Українська мафія у Валахії або тиждень на тренінгу в Бухаресті
Біля 26 годин в поїзді "Москва-Софія" і делегація з 6 аучасників з України прибула до Бухаресту.По дорозі було доволі багато цікавого, і щонайбільш передчуття - як воно там, в Євросоюзі...
Перетнули кордон, прикордонникам з обох сторін явно ліньки було перевіряти речі, штамп в паспорти поставили, колеса на поїзді замінили і їжджайте собі... (на зворотньому шляху все було дещо інакше, але про це далі)
Колоритний провідник з жахливою вимовою і азербайджанським прізвищем дивився у вікно і матюкався... не уточнював, чому саме...
А ще аж на кордоні в сусідньому вагоні знайшли угашеного дядечка з сусіднього купе, який прямував до Болгарії і котрого загубили ще десь у Франківську =)
От їхали ми так у поїзді і навколо такі ж звичайні села, приліски й гори... от тільки щось не так - у нас здебільшого сусідні двори не відрізняються кардинально заможністю. А от в Румунії суміжні хати можуть відрізнятися значно - триповерховий котедж, а до нього розвалений жилий "сарай" притулився... і купа дрібних фабричок з будматеріалами повсюду. З дивної форми трубами (може то з фільтрами, яких у нас не ставлять)... а на високовольтних лініях висять червоно-білі м`ячі...На треніг приїхали українці з 6 країн( Україна, Молдова, Сербія, Росія, Іспанія, Естонія), а також брали участь місцеві українці з Мараморошчини та на кілька днів приїжджали гості з Болгарії.
Не буду вдаватися в подобиці тренінгу, лиш подякую організаторам Богдану Климпушу та Михайлу Трайсті, а також тренерам Андрію Донцю та Мирославу Гочаку за чудову організацію та плідно, цікаво й корисно проведений час.
На паломництво до Трансільванії і екскурсію до вампірських замків та на могилу Дракули часу не було, проте в деякі дні було трохи вільного часу, щоб подивитися на Бухарест, принаймні його центральну частину.Місто чимале і просторе. Нам довелося лишень раз бачити зашор і то не тривалий, через аварію... Вулиці широкі, повно парковок, на газонах і пішоходних переходах нікому в голову паркуватися не приходить.
Метро дорожче за київське, але набагато вільніше ніж наше, не бачив я там на переходах такого натовпу як у нас на Театральній чи Майдані...
Люди... Люди не дуже багаті, але більш акуратні. Навіть на вокзалах видно робочих, роби не нові, потерті, але чисті. І сміття майже нема на вулицях. Де-не-де недопалки валяються... дуже багато там палять...
Бачив екскаватор, який в парку щось розкопував, навіть цей процес якось вдалося цивілізувати...
Ледь не забув про дороги - на них видно тріщинки, але асфальт зі снігом не зліз, ям нема. На тротуарах виділено велосипедні доріжки...
Румунські українці мають кілька громадських організацій і власного депутата у парламенті.
Парламент. Мали екскурсію до Будинку Чаушеску - другого за величиною Парламенту світу. Грандіозна будівля. Величезні зали. Але найбільш вражає, що її використовують не лише для депутатських сесій, зустрічі Президента з делегаціями, а й для проведення виставок, конференцій та різних громадських заходів... Це приклад Європи! З нашими кнопкодавами до такого далеко...
Все що спільного у румунського Парламенту з Україною - туалети. Унітази виготовлено під Житомиром.
В музеї села нас намагалися переконати, що гуцули це не українці, а румуни... Схоже з цим у всіх наших сусідів проблема...
8 днів тренінгу і назад домів... знову 26 годин в поїзді... Десь на станції ближче до кордону у вікно вагона вперше за тиждень побачив класичну у моєму розумінні циганку... В Румунії, де їх наче мало б бути дуже багато...
Їхали в російському вагоні... провідники всю дорогу щось відзначали...
На кордоні румунські прикордонники флешматично перевірили паспорти, а наші перевіряли усе - навіть речі детально оглянули й змусили заповнювати декларації - увага - бланки РОСІЙСЬКОЮ! Свіжозатверджені бланки! Абзац...
Можна б ще багато чого писати, зокрема про кулінарію, тренінг, нічний Бухарест, але то вже іншим разом...
А ще хочеться повернутися і проїхатися по замках і до Влада Цепеша на могилку =)
Далі буде =)
{RELATED}
